У спеціальному законодавстві щодо ліквідації банку, зокрема у частині другій статті 50 Закону України, законодавець закріпив обов’язок уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів повернути законному власнику будь-яке майно, щодо якого ліквідований банк є користувачем або зберігачем.
При цьому, вказана стаття не регулює порядок повернення пенсійних активів, розміщених у банку на умовах договору банківського вкладу (депозиту).
Як випливає з приписів частини першої статті 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, власники банку та уповноважені ними органи із введенням тимчасової адміністрації банку втрачають свої повноваження, які одночасно набуває Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Частиною шостою статті 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Тобто, з моменту прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідного рішення, керівництво банку фактично та юридично втрачає цивільну дієздатність, всі повноваження щодо управління поточною господарською діяльністю банку передаються уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, органи та посадові особи банку, а також його власники усунені від своїх повноважень.
Отже, після прийняття рішення про ліквідацію банку, тільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа управляють банком, а отже й представляють його інтереси у відносинах із третіми особами та несуть відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань, взятих на себе банком, у тому числі і до прийняття рішення про його ліквідацію та виведення з ринку.
